Сучасна культура вважає розлучення людським правом, яким можна скористатись кожного разу, коли виникають труднощі у подружньому житті.
Сьогодні формується позитивне ставлення до розлучення як способу вирішення проблеми домашнього насильства, яке може бути і вербальним, і психологічним, і фізичним, і економічним. Розлучення вносить серйозні зміни у життя обох подругів, зокрема: фінансові втрати, зміни у догляді за дітьми, стреси, психологічні страждання, зміну місця проживання, нові виклики у професійній діяльності тощо.
Розглянемо поширені помилкові уявлення про розлучення.
Коли у подружжі згасає любов, тоді краще розлучитись. Насправді підставою для існування сім’ї не є людські почуття кохання і задоволення своїм партнером, а Божий задум щодо подружжя як сталої спільноти, що побудована на вірності, відданості та любові, які необхідно щодня розвивати.
Діти краще адаптуються до нових обставин після розлучення, тому їм краще жити з одним із батьків, ніж почергово з двома батьками. Практика показує, що діти глибше переживають розлучення у підлітковому віці, ніж у дорослому віці (після 16 років). Діти змушені наново пристосовуватися до нових обставин, коли батьки утворюють дві нові сім’ї. Вони втрачають відчуття безпеки, дитинства, контролю над власним життям. Також вони є свідками моделей поведінки батьків, які обрали розлучення. Багато підлітків з розлучених сімей у дорослому житті виявляють страх перед постійними стосунками та віддають перевагу розлученню, коли виникають проблеми у сталих стосунках сімейного типу. Травмовані розлученням діти у дорослому житті часто уникають серйозних стосунків, сталої подружньої любови, глибокої статевої близькости, що веде до вірности закоханих партнерів одне одному. Вони віддають перевагу вільним стосункам без державної реєстрації їхнього статусу. До цього підштовхує молодь також сучасна культура, зокрема через соціяльні мережі пропонує вільні стосунки.
Розлучення – це єдине рішення як змінити ситуацію, коли хтось із подружжя почувається нещасливим. Розлучення не робить щасливим жодного члена подружжя. Розлучені особи навіть після кількох років не почуваються більш щасливими у нових стосунках, ніж це було у колишніх стосунках у кращі часи. Майже половина розлучених потім жалкує з приводу розлучення. Часто емоційні травми через розлучення довгий час нагадують про себе. Подружні пари, які добре жили разом, таком можуть по-доброму розлучитись за взаємною згодою. Йдеться про “добре розлучення”. Розлучення є допустиме, коли необхідно рятувати дітей та одного з подругів від фізичного насильства, залежної конфліктної поведінки іншого подруга. У витоків рішення про розлучення стоять конфлікти, жорстокість, токсичні емоції з боку дорослих. Також діти страждають від емоційно-психічних травм, спричинених поведінкою дорослих, і часто самі починають зловживати алкоголем і наркотиками, занедбують навчання у школі, розпочинають передчасне статеве життя.
Сьогодні довгострокові стосунки неможливі, бо люди з часом міняються, у них з’являються нові інтереси і потреби. Люди постійно змінюються, також змінюються і їхні стосунки. З часом подруги усвідомлюють, що повинні змінювати свою поведінку, щоб адаптуватись наново одне до одного. Тому сімейне життя вимагає готовности йти на ризики, змінюватись, зберігати відданість одне одному, дбати про задоволення інтересів одне одного. Довгострокові стосунки – це свідомий вибір двох осіб на користь спільного сімейного життя разом.
Розлучення – це найкраща відповідь на подружню зраду, бо важко знову почати довіряти зраднику. Позашлюбні стосунки одного з подружжя – це не достатня причина для розлучення. Після зради можливо відновити подружні стосунки, якщо обидві сторони готові наново відкриватись одне одному, будувати спілкування на правді та довірі, виправляти свої колиші помилки. Задоволення від подружніх стосунків – це результат постійної праці над стосунками. Зазвичай ініціяторами розлучення є чоловіки. Насправді дві третини усіх розлучень відбувається з ініціятиви жінки, які часто залишають за собою право спільного проживання з власними дітьми. Причиною цьому є погана поведінка чоловіка, часто зумовлена певною залежністю, фізичне насильство і відсутність фінансової підтримки з його боку. Загалом, розлучення – це останній крок, на який можна зважитись, коли вже дві сторони випробували всі засоби налагодження стосунків.
Джерело: ІРПЖ
